30 січня 2012 року учасники Кримської республіканської організації Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Спілка молодих політологів України» взяли участь у зустрічі зі знаменитим журналістом та телеведучим Першого каналу Максимом Шевченком, у рамках чергової зустрічі Міжнародного медіа-клубу «Формат А-3». Тема засідання медіа-клубу звучала так: «Як Росії та Україні вийти з історичного кута?».

Максим Шевченко розпочав своє оповідання з роз'яснення свого бачення історичного кута: «… Зараз намітилася можливість з того, що мені бачиться історичним кутом. Може, варто описати спочатку моє розуміння, що і як, я вважаю, історичним кутом. Є така теза, і я її підтримую, що історія - це не те, що відбувалося насправді. Тому те, що відбувалося насправді, нам знати - практично не дано. Цей простір наших інтерпретацій того, що можливо відбувалося насправді. З простору інтерпретацій із-за зміцнення та консолідації цих інтерпретацій з точки зору політики, щохвилинного політичного інтересу та політичного будівництва й складається історія.

«На наших очах й історія України, яка є вкрай важливою для опису, пішла по трьох шляхах. Перший шлях, це те, що Україна, умовно кажучи, завжди намагалася бути разом з Росією. Другий шлях, в тому, що Україна завжди намагалася бути незалежною в просторі української мови, природно. І третій шлях, те, що Україна завжди прагнула в європейську цивілізовану сім'ю народів. У Росії є теж декілька концепцій, декілька видінь та інтерпретацій історії. Перша, це те, що Росія завжди розвивалася як імперія. І в цьому суть Росії, суть російського народу - бути імперським народом. Друга, що імперія розвивалася всупереч волі народів Росії і що народи Росії, у тому числі російські народи, боролися проти імперії, яка була сторонньою, яка формувалася німцями, не росіянами. Яка м'яла та підминала під себе народи імперії. І народи імперії спливали кров'ю, чинячи опір державі», - так бачить історичні реалії гість медіа-клубу. Такі різні «шляхи розвитку» історії він пояснює впливом політичних еліт, кожній свого часу.
Досить було міркувань про політику та бізнес. «Олігархами я називаю не бізнесменів, які вкладають гроші у свою країну та заробляють потім, і вкладають знову прибуток. А олігархи - це ті, хто заробляє свої гроші в Росії та виводить їх в офшори ніяк не вкладається в розвиток своєї країни, користуючись політичною владою... Тріо: бюрократи, олігархат та силовики, які покривають це усе. Існують на усьому практично пострадянському просторі. Більшою мірою, на мій погляд, вони проявлені в Росії й в Україні».

«Я з обуренням відкидаю ті образливі вислови по відношенню до українського етносу, які іноді звучали в Москві. Від пана Лужкова, наприклад, що українців немає, це малороси, це філія російського народу. Це абсолютний абсурд, звичайно…», - відповів публіці Шевченко на питання, пов'язані з міжетнічними стосунками та грою політиків в цьому аспекті.
Політика червоною ниткою протікала в монологу Шевченка: «Суд над колишнім прем'єр-міністром України, подобається це або не подобається, - це апофеоз. Вищий посадовець, державна особа. Ющенка теж можна було засудити, як деякі в Україні вважали за деякі речі. Хтось вважає, що це розправа. А у мене питання до всіх відразу, передбачаючи питання журналістів: «А ви упевнені, що Юлія Володимирівна не робила того, в чому її звинувачують?». Ось хто дасть руку на відсікання, що вона не мала ніякого відношення до розкрадання фінансових коштів, що вони не розкрадалися. Жодна людина не дасть руку на відсікання, тому що ми точно знаємо, що всі представники еліти, для них це просто практика, брати з державних грошей. Вони вважають їх своїми. Сам прихід до державної влади - це означає прихід до можливості інвестувати власні проекти».

«І ось Україна, мені здається, що як би ви не відносилися до тієї партії, яка зараз перебуває при владі, їх є за що критикувати. Так само як є за що критикувати російську еліту, повірте. Її можна просто запінать до бруду, абсолютного. Але я вважаю, що у України теж з'явилася надія на цілісність. Можна домовитися з Галичиною, можна домовитися зі Сходом. У Криму з'явилася можливість для домовленостей російських та кримських татар».

«Бюрократія, номенклатура, крадійство, силовики - це наступний етап. Без розвитку демократії, народної демократії, ніякий Путін - це не вирішить. Якщо він це не зрозуміє, то буде знову скачування в серйознішу трясовину. Якщо Путін зрозуміє, стане патроном, в якомусь сенсі, розвиток народовладдя, аж, я вважаю, до відновлення влади рад на місцях - вільних виборних інститутів. Без різних там партій, списків партійних - усій цій хрєні, який нам нав'язує Захід. Вільне волевиявлення, вільна відповідальність. Бандити обиратимуться в совєтє, ну і нехай! Аби ці бандити жили на цій землі і не мали офшори. Тобто контроль федеральної влади над фінансовими потоками. Всі офшори заборонити. Просто. Заборона офшор», - резюмував Шевченко, висловивши своє відношення до російсько-українських політичних реалій.

Концептуальною думкою, яку прагнув донести Шевченко було: «Новий федералізм. Я вважаю, без нового федералізму, без нового типу регіонального федералізму ні Росія, ні Україна рухатися вперед не зможе. Без федералізму не бути Україні! Занадто вона відмінна».

За словами кримського політолога, Голови Кримської республіканської організації ВМГО «Спілка молодих політологів України» Івана Мезюхо погляди Максима Шевченка на процеси, що відбуваються в Україні, багато в чому суперечливі та дуже дискусійні.

«Можливо, в Москві все здається якось по-іншому, проте українські реалії з багатьох питань, яких торкнувся Максим Шевченко, зовсім інші», - сказав Іван Мезюхо.