16 червня у Харкові відбулося засідання політклубу, на якому було обговорено питання зміни позицій гравців на місцевому політичному полі та проблеми нових імідж-проектів. Ініціатором проведення заходу виступив учасник СМПУ Андрій Самброс. 

Характеризуючи ситуацію, що склалася у Харкові після президентських виборів 2010 року Андрій Самброс зазначив, що існує велика вірогідність балотування О. Фельдмана на пост мера Харкова від Партії регіонів, про що говорить його входження до правлячої коаліції в парламенті. В першу чергу на це вказує розподіл повноважень у Харківський області – зміна губернатора з А. Аракова на М. Добкіна. У другу чергу – відносна апатичність політичних партій у конфлікті довкола Парку Горького. Хоча у А. Аракова і була можливість створення власної політичної сили, він вирішив зайняти колишній пост О. Фельдмана і очолити харківський БЮТ, що можна трактувати, як прагнення політика зберігати мінімальний політичний капітал і залишитись публічною людиною у самому місті. Отже, сценарій, за яким будуть розвиватися події після місцевих виборів у Харкові, буде наступним: мером Харкова стане О. Фельдман, Г. Кернес продовжить роботу секретарем Харківської міської ради на посаді губернатора залишиться М. Добкін. Головнім чином Партія регіонів намагається розширити межі впливу у регіоні та об’єднати навколо себе місцеву політичну та бізнес-еліту. 

Вікторія Жуган визначила нових гравців на політичному полі Харківщини, що зараз намагаються активно рекламувати себе за допомогою місцевих ЗМІ. Так А. Білогрищенко, що створив організацію «Харківські сузір’я» проводить центристську позицію, хоча і не має ні достатнього досвіду на політичній арені ні чіткої, виробленої політичної програми з якою б можна було йти до виборців. Його політична реклама та сам імідж є компіляцією з імідж-проекту С. Тігіпко, що добре видно зі стилістики бліборідів та рекламних фотографій. Іншим політичним проектом, що можливо зміг би бути вдалим був проект організації партії С. Тігіпко «Сильна Україна», хоча зараз її розвиток в межах регіону зупинився і жодних великих акцій, ця партія не проводить. Це може бути наслідком лояльності самого С. Тігіпка до команди Партії регіонів а також принципу за яким створюється сама партія: фактично люди, що на місцях очолюють партію нічого крім бренду не отримують і фінансування партії – діло виключно регіональних лідерів.

Катерина Дідик погодилася з тим, що імідж-проекти нових політичних гравців досить низької якості але наголосила на тому, що навіть якби вони були високої якості, це все-одно нічного не змінило, бо, фактично, виборці орієнтуються не на заслуги та професійні навички персони, що балотується, а, на приналежність її до певної політичної сили. Саме тому ми і потерпаємо від низькопробної джинси, що активно використовується в місцевих ЗМІ, бо вона, хоч і дуже низької якості, але задовольняє потреби місцевого політикуму. Та ситуація може швидко змінитися, бо існує вірогідність конфліктів у майбутній регіональній групі Партії регіонів, що поставить виборців перед вибором між «своїми» та «своїми», коли все будуть вирішувати якісні імідж-проекти. Якщо згадати про конфлікти «помаранчевої команди» п’ятирічної давнини, то не існує жодних гарантій, які б могли вберегти теперішню владу від тих самих помилок.

Ігор Галич не погодився з тим, що у регіональній команді Партії регіонів можливі протистояння. Бо якщо ми беремо в цілому політичний процес в Україні, то, звісно, що в самій Партії регіонів можуть відбуватися конфлікти. Одначе, ця влада є більш централізованою та підпорядкованою безпосередньо В. Януковичу, тому будь-які регіональні конфлікти можливі, виключно у тому випадку, коли не буде гаранта, що виконує функції арбітра і є персоною, яка врегульовує всі відносини між внутрішніми групами в самій Партії регіонів. Отже, всі конфлікти, що обов’язково будуть відбуватися у команді «біло-блакитних» не будуть виноситись на розгляд громадськості та вирішуватись на вищому рівні.

  Андрій Самброс наголосив на тому, що важливим є і вибори місцевих депутатів, за що і буде вестися безпосередня боротьба між партіями. Адже не черзі Євро-2012, а це великі кошти, з якими хочуть пов’язати своє ім’я більшість місцевих політиків і тому наступні місцеві вибори будуть жорсткими та вимагатимуть від політичних сил неординарних політичних проектів, що зможуть зацікавити громадськість у підтримці.